Включити Спеціальні можливості Включити Спеціальні можливості

Ентівіо

Ентівіо
Назва ЕНТИВІО®
Форма випуску Порошок для концентрату для розчину для інфузій.
Склад Діюча речовина: ведолізумаб;
1 флакон містить 300 мг ведолізумабу;
Допоміжні речовини: L-гістидин, L-гістидину моногідрохлорид, L-аргініну гідрохлорид, сахароза, полісорбат 80.
Фармакотерапевтична група Селективні імуносупресанти. Код АТХ L04A A33.
Показання для застосування

- Лікування активного перебігу неспецифічного виразкового коліту помірної та тяжкої форми у дорослих пацієнтів при відсутності адекватної відповіді, втраті відповіді або непереносимості стандартної терапії або антагоністів фактору некрозу пухлини альфа (ФНП-α).
- Лікування активного перебігу хвороби Крона помірної та тяжкої форми у дорослих пацієнтів при відсутності адекватної відповіді, втраті відповіді або непереносимості стандартної терапії або антагоністів фактора некрозу пухлини альфа (ФНП-α).

Фармакологічні властивості Ведолізумаб є селективним кишечним імуносупресивним біологічним препаратом. Ведолізумаб являє собою гуманізовані моноклональні антитіла, які специфічно зв’язуються з інтегрином α4β7, що експресується переважно на лімфоцитах класу Т-хелперів, які мають афінітет до тканин кишечнику. Зв’язуючись з α4β7 цих лімфоцитів, ведолізумаб інгібує їх адгезію до адгезивних молекул адресину слизової оболонки кишечнику 1 (MAdCAM-1), проте не інгібує їхню адгезію до адгезивних молекул судинних клітин 1 (VCAM-1). MAdCAM-1 експресуються переважно на ендотеліальних клітинах кишечнику і відіграють принципово важливу роль у міграції Т-лімфоцитів до тканин шлунково-кишкового тракту. Ведолізумаб не зв’язується з інтегринами α4β1 і αEβ7 і не інгібує їхню функцію.
Інтегрин α4β7 експресується у певної підгрупи лімфоцитів пам’яті класу Т-хелперів, які мігрують переважно у тканини шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та викликають запалення, характерне для виразкового коліту і хвороби Крона, що є хронічними запальними імунологічно опосередкованими захворюваннями ШКТ. Ведолізумаб зменшує запалення шлунково-кишкового тракту в пацієнтів з виразковим колітом та хворобою Крона. Інгібування взаємодії α4β7 з MAdCAM-1 під дією ведолізумабу перешкоджає трансміграції у тканини кишечнику специфічних лімфоцитів памʼяті класу Т-хелперів через ендотелій судин в дослідженнях на тваринах та обумовлює оборотне 3-кратне збільшення вмісту цих клітин у периферичній крові. Мишачий прекурсор ведолізумабу зменшував запалення шлунково-кишкового тракту при коліті у дослідженнях на тваринах з використанням експериментальної моделі виразкового коліту.
У здорових добровольців, у пацієнтів з виразковим колітом та у пацієнтів з хворобою Крона ведолізумаб не збільшує в периферичній крові вміст нейтрофілів, базофілів, еозинофілів, В-хелперів та цитотоксичних Т-лімфоцитів, лімфоцитів памʼяті класу Т-хелперів, моноцитів або клітин-кілерів, і при його застосуванні не спостерігалося лейкоцитозу.
Ведолізумаб не впливав на імунний нагляд та запалення в центральній нервовій системі (ЦНС) при експериментальному аутоімунному енцефаломієліті у дослідженнях на тваринах, що є експериментальною моделлю розсіяного склерозу. Ведолізумаб не впливав на імунну відповідь при антигенній стимуляції дерми та м’язів (див. розділ «Особливості застосування»). І навпаки, ведолізумаб пригнічував імунну відповідь на введення антигенів шлунково-кишкового тракту у здорових добровольців (див. розділ «Особливості застосування»).
У клінічних дослідженнях, де ведолізумаб застосовувався в дозах в діапазоні від 2 до 10мг/кг, у пацієнтів спостерігалося насичення рецепторів α4β7 на підгрупах циркулюючих лімфоцитів, які беруть участь в імунному нагляді у кишечнику, більш ніж на 95%.
Ведолізумаб не впливав на міграцію CD4+ і CD8+ клітин у ЦНС, що підтверджується відсутністю змін співвідношення CD4+/CD8+ у лікворі за результатами порівняння до та після введення ведолізумабу здоровим добровольцям. Ці дані узгоджуються з результатами досліджень на тваринах, що не виявили жодних ефектів препарату щодо імунного нагляду в ЦНС.
Імуногенність. Під час лікування препаратом Ентивіо® можуть вироблятися антитіла до ведолізумабу, більшість з яких є нейтралізуючими. Формування антитіл до ведолізумабу пов’язано з підвищеним кліренсом ведолізумабу та більш низькими показниками клінічної ремісії.
Реакції, пов’язані з інфузією після застосування ведолізумабу, спостерігались у пацієнтів з антитілами до ведолізумабу.
Протипоказання Підвищена чутливість до діючої речовини або до інших компонентів препарату.
Активний перебіг тяжких інфекцій, таких як туберкульоз, сепсис, цитомегаловірус, лістеріоз та опортуністичні інфекції, зокрема прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія (ПМЛ) (див. розділ «Особливості застосування»).
Побічні реакції Застосування ведолізумабу досліджували під час трьох плацебо-контрольованих клінічних досліджень із залученням пацієнтів із виразковим колітом (дослідження GEMINI I) та хворобою Крона (GEMINI IІ та III). Під час двох контрольованих досліджень (GEMINI I та ІІ) із залученням 1434 пацієнтів, які отримували ведолізумаб у дозі 300 мг на тижні 0 та тижні 2, а потім кожні 8 або 4 тижні з тижня 6 протягом періоду до 52 тижнів, та із залученням 297 пацієнтів, які отримували плацебо у період до 52 тижнів, повідомлялось про розвиток побічних реакцій у 84% пацієнтів, які отримували ведолізумаб, та у 78% пацієнтів плацебо-групи. Протягом 52 тижнів серйозні побічні реакції виникали у 19% пацієнтів, які приймали ведолізумаб, та у 13% пацієнтів плацебо-групи. При застосуванні ведолізумабу кожні 8 тижнів та кожні 4 тижні спостерігався подібний рівень побічних ефектів у клінічних дослідженнях фази 3. У зв’язку з розвитком побічних реакцій припинили лікування 9% пацієнтів, які приймали ведолізумаб, та 10% пацієнтів плацебо-групи. Під час сукупних досліджень GEMINI I та ІІ у ≥ 5% пацієнтів спостерігались такі побічні реакції як нудота, назофарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, артралгія, гіпертермія, втома, головний біль, кашель. У 4% пацієнтів, які застосовували ведолізумаб, повідомлялось про розвиток реакцій, пов’язаних з інфузією.
У ході меншого за тривалістю (10-тижневого) плацебо-контрольованого індукційного дослідження GEMINI ІІІ побічні реакції були подібними до тих, що спостерігалися під час тривалих 52-тижневих клінічних досліджень, та виникали з меншою частотою.
В іншому дослідженні 279 пацієнтів приймали ведолізумаб на тижні 0 та 2, пізніше ‒ застосовували плацебо до 52 тижня. У 84% цих пацієнтів виникали побічні реакції, а у 15% ‒ серйозні побічні реакції.
Пацієнти (n=1822), що були попередньо залучені до фази 2 та 3, були включені до відкритого дослідження ведолізумабу, що триває, та отримували ведолізумаб у дозі 300 мг кожні 4тижні.
Нижче наводяться побічні реакції, про які повідомлялося в клінічних дослідженнях та під час постмаркетингового застосування, за класами систем органів.
Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (≥1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100) та дуже рідко (< 1/10000).
Інфекції та інвазії.
Дуже часто: назофарингіт.
Часто: бронхіт, гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, грип, синусит, фарингіт.
Нечасто: інфекції дихальних шляхів, вульвовагінальний кандидоз, кандидоз порожнини рота, оперізуючий герпес.
Дуже рідко: пневмонія.
З боку імунної системи.
Дуже рідко: анафілактичні реакції, анафілактичний шок.
З боку нервової системи.
Дуже часто: головний біль.
Часто: парестезія.
З боку органів зору.
Дуже рідко: нечіткість зору.
З боку судинної системи.
Часто: артеріальна гіпертензія.
З боку дихальної системи.
Часто: орофарингеальний біль, закладеність носу, кашель.
З боку травної системи.
Часто: анальний абсцес, анальна тріщина, нудота, диспепсія, запор, здуття живота, метеоризм, геморой.
З боку шкіри та підшкірних тканин.
Часто: висип, свербіж, екзема, еритема, нічна пітливість, акне.
Нечасто: фолікуліт.
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.
Дуже часто: артралгія.
Часто: м’язові спазми, біль у спині, м’язова слабкість, втома, біль у кінцівках.
Загальні розлади та зміни в місці введення.
Часто: гіпертермія.
Нечасто: реакція в місці інфузії (включаючи біль у місці інфузії, подразнення в місці інфузії), реакції, пов’язані з інфузією, озноб, відчуття холоду.
Опис окремих побічних реакцій.
Реакції, пов’язані з інфузією. У ході контрольованих досліджень GEMINI I та II, у 4% пацієнтів, які застосовували ведолізумаб, та у 3% пацієнтів плацебо-групи спостерігались побічні реакції, які були визначені як реакції, пов’язані з інфузією (див. розділ «Особливості застосування»). Жодна з реакцій, пов’язаних з інфузією, не спостерігалась частіше ніж 1%. Більшість реакцій на інфузію були від легкого до помірного ступеня тяжкості і у <1% випадків призводили до припинення лікування препаратом. Реакції, пов’язані з інфузією, загалом минали самостійно або із мінімальним втручанням після інфузії. Більшість реакцій спостерігались протягом перших 2 годин. Серед пацієнтів, у яких виникали реакції, пов’язані з інфузією, у пацієнтів, що приймали ведолізумаб, частіше виникали реакції протягом перших двох годин порівняно з пацієнтами плацебо-групи. Більшість реакцій, пов’язаних з інфузією, не були серйозними та виникали протягом першої години після закінчення інфузії.
Повідомлялось про розвиток 1 серйозної побічної реакції у пацієнта із хворобою Крона під час другого інфузійного введення (відмічались такі симптоми, як задишка, бронхоспазм, кропив’янка, приливи, висип, підвищення артеріального тиску та серцевого ритму), яку було успішно врегульовано припиненням інфузії, застосуванням антигістамінних препаратів та внутрішньовенного застосування гідрокортизону. У пацієнтів, які отримували лікування ведолізумабом на тижні 0 та 2 з подальшим застосуванням плацебо, після втрати відповіді на лікування та відновлення терапії ведолізумабом не спостерігалось підвищення рівня розвитку реакцій, пов’язаних з інфузією.
Інфекції. У ході контрольованих досліджень GEMINI I та II рівень розвитку інфекцій був 0,85 на пацієнто-рік при застосуванні ведолізумабу та 0,70 у групі плацебо. Інфекції переважно включали назофарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит та інфекції сечовивідних шляхів. Більшість пацієнтів продовжували прийом ведолізумабу після зникнення ознак інфекції.
Під час контрольованих досліджень GEMINI I та II рівень розвитку тяжких інфекцій був 0,07 на пацієнто-рік при застосуванні ведолізумабу та 0,06 у плацебо-групі. З часом не спостерігалось значного підвищення рівня розвитку тяжких інфекцій.
Тяжкі інфекції у пацієнтів, яким застосовували ведолізумаб під час контрольованих відкритих досліджень, включали туберкульоз, сепсис (іноді з летальним наслідком), сальмонельозну септицемію, лістеріозний менінгіт, цитомегаловірусний коліт.
Злоякісні новоутворення. Загалом результати клінічних досліджень не вказують на підвищений ризик злоякісних новоутворень при лікуванні ведолізумабом, проте кількість випадків злоякісних новоутворень була невеликою і тривалий вплив був обмеженим. Оцінка довгострокової безпеки триває.
Категорія відпуску За рецептом.
Умови зберігання Зберігати при температурі 2-8 °С в оригінальній упаковці. Зберігати в недоступному для дітей місці.
№ РП UA/15405/01/01
Виробник Делфарм Новара С.р.л., Італія
Такеда Австрія ГмбХ, Австрія

 

Повна інформація про лікарський засіб міститься в інструкції для медичного застосування:
Делфарм Новара С.р.л., Італія
Такеда Австрія ГмбХ, Австрія

Інформація для медичних та фармацевтичних працівників для публікації в спеціалізованих виданнях, що призначені для медичних закладів та лікарів, а також для розповсюдження на семінарах, конференціях, симпозіумах з медичної тематики
Повідомити про небажане явище, або про скаргу на якість лікарського засобу Ви можете до TOB «Такеда Україна» за тел. (044) 390-09-09» Email: AE.Ukraine@takeda.com

 

C-ANPROM/UA/ENTY/0006